Закінчення досудового розслідування — заключний етап діяльнос­ті по кримінальній справі, коли немає необхідності в проведенні ще яких-небудь слідчих або інших процесуальних дій і всі обставини, що становлять предмет доказування, дослідженні всебічно, повно і об'єктивно. Однак це не стосується закінчення дізнання, оскільки передача органом дізнання справи через прокурора слідчому пов' язана з дотриманням певного строку після порушення кримінальної справи (по тяжких або особливо тяжких злочинах) чи встановлення особи, яка вчинила злочин (по злочинах, які не є тяжкими або особливо тяжкими), а також залежить від обрання запобіжного заходу (ст. 108 КПК).
Досудове слідство визнається закінченим, коли всебічно, повно і об'єктивно дослідженні всі обставини, що становлять предмет дока­зування в кримінальній справі.
Законом передбачено такі форми закінчення досудового слідства:

1. складання обвинувального висновку;
2. складання постанови про закриття кримінальної справи;
3. складання постанови про направлення справи до суду для ви­рішення питання про застосування примусових заходів медичного характеру (ст. 212 КПК).
4. складання постанови про направлення кримінальної справи до суду для вирішення питання про звільнення обвинуваченого від кри­мінальної відповідальності (статті 7, 7[1] КПК)1.

Дізнання у справах закінчується:

1. складанням постанови про направлення справи для проваджен­ня досудового слідства, яка затверджується прокурором.

Постанова складається особою, яка провадить дізнання, і затверджу­ється начальником органу дізнання або виноситься останнім і разом із справою передається прокуророві, який здійснює нагляд за дізнанням, для наступної передачі за підслідністю. У постанові, крім загальних даних, передбачених ст. 130 КПК, зазначається: які невідкладні та інші слідчі дії були виконані органом дізнання; які обставини вчинення зло­чину були встановлені; його кваліфікація; які докази зібрано; які пред­мети та документи вилучено і де вони зберігаються; хто і коли був за­триманий за підозрою у вчиненні злочину, де він перебуває;

2. складанням мотивованої постанови про закриття справи — за наявності обставин, передбачених ст. 6 КПК.

Закінчуючи досудове розслідування, слідчий повинен системати­зувати матеріали і технічно оформити справу. Практикою вироблено дві основні форми систематизації матеріалів кримінальної справи, тобто послідовності їх розташування: хронологічну і тематичну.
При хронологічній систематизації послідовність розташування документів у справі визначається датою їх складання або одержання слідчим. Ця форма найбільш поширена у невеликих за обсягом і кіль­кістю епізодів справах.
Тематична систематизація означає групування матеріалів за обви­нуваченими або за епізодами злочинної діяльності у багатотомних і багатоепізодних справах. У межах кожної такої групи документи мо­жуть розташовуватись у хронологічному порядку, тобто можливе таким чином поєднання обох форм систематизації.
Систематизувавши документи, слідчий підшиває їх в папку стан­дартного зразка, пронумеровує аркуші справи. На перших аркушах справи складається опис документів, які в ній містяться. На титульно­му аркуші зазначається відомство, до якого належить орган розсліду­вання, найменування цього органу, повна назва справи із зазначенням прізвищ обвинувачених і відповідних статей (частин, пунктів статей) КК, дати початку і закінчення провадження.
За технічними правилами в одному томі справи зосереджується не більше 250 аркушів. Вдало систематизовані матеріали і правильно оформлена справа створюють зручність для вивчення і користування ними як самим слідчим, зокрема при складанні підсумкового докумен­та, так і обвинуваченим та іншими учасниками процесу, прокурором, суддями і народними засідателями.

[1] Суть звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності полягає в тому, що держава, виходячи з міркувань суспільної недоцільності обвинувачення, відмовляється від кримінального переслідування конкретних осіб у вчиненні злочину. Отже, звільнення від кримінальної відповідальності є альтернативою кримінальному переслідуванню. Докладніше про це див.: Головко, Л. В. Альтернативы уголовному преследованию в современном праве [Текст] / Л. В. Головко. - СПб., 2002. - С. 256-288.
339