Передмова

Published by Консультант on Втр, 04/14/2009 - 20:07

 

Передмова
Двадцять перше століття стане століттям економіки, заснованої на знаннях, у якій інтелектуальна власність буде основною рушійною силою.
Світло вільної наукової, технічної і художньої творчості з давніх часів наполегливо пробивається до світового визнання. Завдяки бурх­ливому розвитку науково-технічного прогресу, інтернаціоналізації господарських зв'язків, комп'ютеризації виробництва інформація ста­ла таким самим об'єктом права власності, як і засоби виробництва Досвід розвинених країн показав, що саме по собі виробництво вже не є визначальним чинником зростання економічних показників, воно поступово поступається місцем науці, розвитку нових технологій. У зв'язку з цим питома значимість інтелектуальної власності в житті людей зростає вже не щодня, а щогодини.
Охорона прав на результати інтелектуальної діяльності введена порівняно недавно - дещо більше 200 років тому, - термін, з історич­ної точки зору, мізерно малий. І належала вона лише до деяких видів інтелектуальних продуктів, що є результатами творчої діяльності, які вийшли на той час на ринок  творів літератури і мистецтва, а також винаходів.
Відповідно до Конституції України, що гарантує кожному громадя­нину свободу літературної, художньої, наукової і технічної творчості, наша незалежна держава послідовно створює власні механізми захис­ту авторських прав, прав промислової власності, моральних і ма­теріальних інтересів, що виникають у зв'язку з різними видами інте­лектуальної діяльності.
Матеріали Асамблеї держав-членів ВОІВ.
Тридцять четверта сесія засідань.  Женева, 20-29 вересня 1999 р.
Країни приймають закони з охорони інтелектуальної власності з таких основних причин:
по-перше, вони прагнуть законодавчо оформити не майнові та май­нові права творців на їхні твори і право суспільства на доступ до цих творів;
по-друге, уряди країн свідомо прагнуть заохочувати творчість, по­ширення і застосування результатів творчої праці, а також сприяти вільній торгівлі в інтересах економічного та соціального розвитку.
У цілому законодавство у сфері інтелектуальної власності прагне захистити інтереси авторів та інших творців інтелектуальних товарів і послуг шляхом надання їм певних визначених, обмежених у часі прав, що дозволяють контролювати використання їхньої творчої діяльності. Причому ці права стосуються не матеріального об'єкта, в якому може бути втілений результат творчої праці, а продукту діяль­ності людського розуму як такого.
Питання охорони і використання інтелектуальної власності в су­часних умовах переходу до ринкових відносин починають відігравати все важливішу роль у комерційній, підприємницькій і виробничій діяльності підприємств та установ України усіх форм власності. У цьому відношенні всім, хто займаєтеся або готується до подібного роду діяльності, треба досить чітко уявляти собі, що такс інтелекту­альна власність, у чому полягає її сутність, як вона охороняється в су­часному світі, до яких серйозних матеріальних витрат може призвести порушення прав інтелектуальної власності.
Інтелектуальна власність, що охороняється зараз у більшості країн світу, в сучасних умовах є одним з наймогутніших стимуляторів про­гресу в усіх галузях розвитку суспільства. Психологи вивчають її як результат розумової праці, новаторського пошуку. Науковці, які ви­вчають творчу діяльність (фахівці з евристики), розглядають механізм діяльності людини, розкривають закономірності створення новацій. Соціологи встановлюють взаємозв'язок між розвитком творчої діяль­ності, соціальним і науковим прогресом. Економісти розглядають інтелектуальну власність як засіб підвищення ефективності  виробництва. Правознавці вивчають її як об'єкт права у зв'язку із суспільною цінністю та пов'язані а нею правовідносини.
Інтелектуальна власність — частина цивільного права, що об'єднує дві сфери прав - промислову власність та авторське право і суміжні права. Промислова власність охоплює досить широке коло об'єктів, що дістали застосування в міжнародному торговому обороті. Поняття «промислова власність», після прийняття Паризької конвенції про охорону промислової власності 1883 р., загально вживати універсальним у патентній практиці терміном, що ввійшов у побут міжнародних контактів.
До об'єктів права промислової власності належать: технічні рішен­ня (винаходи), корисні моделі; символи чи позначення, що проставля­ються на промислових виробах, що використовуються при наданні по­слуг (торговельна марка); зовнішній вигляд промислових виробів (промислові зразки — малюнки чи моделі); сорти рослин; географічне зазначення місць походження товарів; найменування фірм, під якими вони виступають у господарському обороті (комерційні (фірмові) найменування); компонування інтегральних мікросхем. До права про­мислової власності включене також право на припинення недобро­совісної конкуренції, тобто на використання прийомів, що суперечать усталеним у промисловій і торговельній практиці чесним звичаям.
Авторське право і суміжні права охороняють права автора твору, створеного внаслідок творчої інтелектуальної праці. Вони стосуються особливих форм творчості, шо належать, головним чином, до засобів масових комунікацій — не лише до друкованих публікацій, а й до радіо - та телепередач, прокату фільмів, комп'ютерних систем збере­ження та відтворення інформації.
Авторське право охороняє форму вираження ідей, а не самі ідеї. Як тільки ідеї втілюються в матеріальний носій, виникає правова охоро­на форми твору - розташування слів, нот, знаків. В об'єктивному змісті авторське право - це сукупність правових норм, що регулюють відношення з приводу створення і використання творів науки, літера­тури, мистецтва. У суб'єктивному змісті авторське право — це осо­бисті немайнові та майнові права, що належать особам, які створили твори науки,  літератури, мистецтва.
Права, що стосуються виконавців, виробників фонограм, відеограм і організацій мовлення прийнято називати «суміжними правами», тобто правами у галузях, суміжних з авторським правом.
Для того, щоб навчитися вчасно виявляти у своїй продукції, роз­робках створювані при цьому об'єкти інтелектуальної власності, не­обхідно набути певних знань у зазначеній сфері. Це дасть можливість одержати не лише право на охорону інтелектуальної власності в країні та за кордоном, а й перетворити її в особливо конкурентоспроможний на ринку товар, нерідко дуже дорогий і високоприбутковий, у разі правильного його використання.
Необхідним елементом соціально-економічного прогресу держави є наявність сучасної, міжнародно визнаної системи охорони об'єктів інтелектуальної власності. Україна — держава із значним науково-технічним та інтелектуальним потенціалом — і створює саме таку систему.
Нормативно-правова база у сфері інтелектуальної власності постійно вдосконалюється і поповнюється новими документами з метою створення таких правових механізмів, які б дозволили максимально захистити національного виробника та іноземного інвестора від правопорушень та зловживань у цій сфері, кількість яких невпинно зростає.
16 січня 2003 року Верховна Рада України прийняла новий Цивільний кодекс України (далі — ЦК України), який називають дру­гою Конституцією України. Прийняття цього Кодексу — явище над­звичайно великої ваги у житті України; він значною мірою відображає сучасні реальні ринкові відносини і має активно сприяти їх успішно­му розвитку.
Однією зі складових частин цього Кодексу є  Книга четверта «Пра­во інтелектуальної власності». Вперше в історії України прийнято та­кий цивільний кодифікаційний акт щодо права інтелектуальної влас­ності. Зараз уже ніхто не стане заперечувати, що інтелектуальна діяльність та результати інтелектуальної власності все більше набува­ють пріоритетного значення в усьому світі. Саме цей напрям суспільно-корисної діяльності стає чи не головним. Світовий досвід показує, що інтелектуальна діяльність та інтелектуальна власність стають визначальною і вирішальною рушійною силою будь-якого роз­витку. Передусім вони визначають стратегію і тактику соціально-еко­номічного прогресу будь-якої країни, у тому числі й України.
Зростання ролі і значення інтелектуальної діяльності та інтелекту­альної власності зумовлює необхідність історичного посилення ефек­тивності їх правової охорони. Прийняття Книги четвертої ЦК України стало ще однією, досить істотною сходинкою щодо вдосконалення правової охорони інтелектуальної власності. Безперечно, це далеко не вершина цієї досконалості, але істотне наближення до неї. Книга про право інтелектуальної власності ЦК України враховує сучасний стан економіки України і взагалі господарювання, наші традиції і звичаї, нашу ментальність і реальність буття. Вона максимально наблизила систему правової охорони інтелектуальної власності до світових стан­дартів, у ній дістали відображення останні найновіші досягнення як світової,  так і вітчизняної  правової науки, враховано досвід правозастосовної  практики.
Цим кодифікований акт про інтелектуальну власність України не лише підбив підсумки розвитку її правової охорони, а й визначив цілі принаймні на ближчу перспективу. Можна впевнено стверджувати, що Книга четверта «Право інтелектуальної власності» ЦК України є вищим досягненням правової науки України, законодавчої практики і правозастосування. Це велика праця науковців, законодавців та прак­тиків. День           16 січня 2003 року стане святом цивільно-правової  науки.
Книга четверта «Право інтелектуальної власності» складається з 12 глав, що об'єднують 90 статей (418—508). Усі вони умовно можуть бути поділені на чотири блоки. Перші три з них складають главу 35 «Загальні положення про право інтелектуальної власності» із 14 ста­тей. У цій главі містяться норми, що в тій чи іншій мірі стосуються усіх видів права інтелектуальної власності (поняття, види прав інтелектуальної власності, об'єкти, суб'єкти, строки чинності, виникнення та здійснення прав інтелектуальної власності, їх захист тощо).
Другий блок «Авторське право і суміжні права» складається з двох глав (36, 37), що містять 24 статті (16 - авторське право, 8 - суміжні права).
Третій блок «Патентне право» або, як його зараз називають, «Пра­во промислової власності», складається з чотирьох глав:
1) глава 39 «Право інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, про­мисловий зразок» - 12 статей;
2) глава 40 «Право інтелектуальної власності на компонування інтегральної мікросхеми» - 10 статей;
3) глава 41 «Право інтелектуальної власності на раціоналізаторську пропозицію» — 4 статті;
4) глава 42 «Право інтелектуальної власності на сорт рослин, породу тварин» — 4 статті.
Четвертий блок у спеціальній літературі називають «Право на за­соби індивідуалізації учасників цивільного обороту, товарів і послуг». Він складається з трьох глав (43,44,45):
 глава 43 — «Право інтелекту­альної власності на комерційне найменування» — 3 статті;
глава 44 — «Право інтелектуальної власності на торговельну марку» — 9 статей;
глава 45 — «Право інтелектуальної власності на географічне зазначен­ня» — 4 статті.
Окремими є дві глави книги четвертої:
глава 38 — «Право інтелек­туальної власності на наукове відкриття» — 2 статті;
глава 46 — «Пра­во інтелектуальної власності на комерційну таємницю» — 4 статті.
Зазначені глави не можна включати до раніше наведених чотирьох блоків. Право інтелектуальної власності на наукове відкриття у точ­ному значенні слова не є монопольним правом, оскільки саме відкрит­тя не є об'єктом правової охорони. Наукове відкриття — це досягнен­ня всього людства і воно не може бути монополізоване будь-ким.
Право на комерційну таємницю є правом інтелектуальної влас­ності, але воно також не охоплюється жодним блоком. Комерційна таємниця будь-якого суспільства, безперечно, є наслідком інтелекту­альної, творчої діяльності, яка за своїм змістом і характером може стосуватися будь-якої суспільно корисної діяльності і тому виходить за межі чітко окреслених блоків.
Книга четверта ЦК України, безперечно, має ряд таких характерис­тик, що викликають схвалення. Найбільшими її перевагами є визнан­ня на об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності права інтелектуаль­ної власності замість раніше вживаного терміна «виключне право». У ньому, на нашу думку, є дві взаємовиключні тенденції. Чинне зако­нодавство України про інтелектуальну власність проголосило резуль­тати інтелектуальної, творчої діяльності об'єктами права власності без будь-яких застережень. Це був крок уперед до розвитку права інтелектуальної власності. ЦК України відступив від цього положен­ня і проголосив «Право інтелектуальної власності», відмежувавши таким чином право власності на творчі результати від права власності на них.
Проте перевагою ЦК України є те, що Книга четверта розміщена відразу за Книгою третьою «Право власності та інші речові права». Цим самим законодавець прирівняв право інтелектуальної власності до права власності на речі.
Книга четверта ЦК України своїм регулюванням охоплює в основ­ному всі суспільні відносини, що складаються у сфері інтелектуальної діяльності. Важливим є те, що це не лише майнові відносини, — части­на з них є моральними принципами, що дістали у ЦК України право­ву охорону. Так, ЦК України певною мірою обмежив свободу твор­чості на користь суспільства. Наприклад,        п. 2 ст. 442 проголошує, що твір не може бути опублікований, якщо він порушує права людини на таємницю її особистого і сімейного життя, завдає шкоди громадсько­му порядку, здоров'ю та моральності населення. ЦК України встано­вив суспільно-правову відповідальність за заподіяння моральної шко­ди суб'єкту права інтелектуальної власності.
Моральні засади ЦК України полягають у тому, шо в ньому орга­нічно поєднані особисті немайнові права і майнові права. Адже осо­бисті немайнові права за своєю суттю є моральними принципами.
Принципово новим і доцільним є положення ЦК України, за яким право на об'єкт інтелектуальної власності, створений в порядку вико­нанням трудового договору, за загальним правилом належить творцеві і роботодавцю спільно. Це ще один крок до зміцнення правового ста­тусу творця. Адже за чинним законодавством України про інтелекту­альну власність здебільшого вважають, що право належить саме робо­тодавцеві — ця явна помилка певною мірою виправлена.
Новий ЦК України уточнив деякі поняття, визначення, вислови. Тобто вдалою є заміна терміна «службовий об'єкт інтелектуальної власності», що був не досить чітким і тому викликав численні супе­речки, на термін «об'єкт, створений у порядку виконання трудового договору». Слід визнати вдалим уточнення поняття «зазначення по­ходження товарів», яке, у свою чергу, поділялось на досить плутані ви­ди. Зараз воно називається «Географічне зазначення».
Доцільною є уніфікація видів патентів на об'єкти промислової власності. ЦК України відмовився від різновидів патентів — декла­раційних.
Певною мірою ЦК України посилив захист права інтелектуальної власності, ввівши додаткові засоби.
Новий ЦК України містить лише принципові цивільно-правові за­сади охорони права інтелектуальної власності. Більш детальне регу­лювання відносин буде здійснюватися окремими законодавчими та іншими нормативними актами.
Регулювання відносин у сфері інтелектуальної власності здійсню­ється не лише нормами Книги четвертої ЦК України. Наприклад:
 ст. 90 ЦК України містить норми про комерційне найменування,
гла­ва 15 визначає нематеріальні блага, до яких належать результати інте­лектуальної творчої діяльності,
глава 75 присвячена розпорядженню майновими правами інтелектуальної власності,
глава 76  містить комер­ційній концесії.
Новий ЦК України пом'якшив формальні вимоги до оформлення договорів. Ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності, ліцензійний договір, договір про створення на замовлення і використання об'єкта права інтелектуальної власності та договір про переданий майнових прав інтелектуальної власності не підлягають обов'язковій державній реєстрації,  їх державна реєстрація здійснюється лише на вимогу ліцензіара або ліцензіата у порядку, встановле­ному законом.
Книга четверта ЦК України містить окремі й невдалі норми. Не можна визнати вдалим заміну терміна «знаки для товарів і послуг» на «торговельну марку». Помилковим, на нашу думку, є визначення корисної моделі, що фактично не відрізняється від поняття винаходу.
Пропонований підручник підготовлений на виконання Указу Пре­зидента України від 27 квітня 2001 р. «Про заходи щодо охорони інте­лектуальної власності в Україні» для запровадження у вищих на­вчальних закладах курсу з основ інтелектуальної власності.