Кодекс адміністративного судочинства України
ПЕРЕДНЄ СЛОВО
Після набуття Україною незалежності перед нею постало складне завдання побудови правової демократичної держави, становлення нових демократичних інститутів. Правова реформа, що почалася одразу після виходу зі складу СРСР, мала метою саме ці перетворення, які створили підґрунтя для інтеграції України у світове співтовариство.
У 2001 році Верховною Радою України на розвиток ідеї поділу влади і закріплення спеціалізації судової влади приймається низка законодавчих актів, що докорінно змінили систему судоустрою та процедуру провадження справ у судових органах. Нова система судів загальної юрисдикції будується за принципом територіальності і спеціалізації, що є прогресивною формою організації діяльності судової системи, оскільки спеціалізація судів створює необхідні умови для незворотних перетворень у напрямку демократизації судової влади. У процесі реалізації цієї ідеї в Україні створено єдину судову систему судів загальної юрисдикції у складі місцевих, апеляційних, вищих спеціалізованих судів та Верховного Суду України.
Істотним етапом цього процесу є запровадження в Україні системи адміністративних судів, що відображає тенденції розвитку засобів захисту прав громадян у їх відносинах з державною владою. У свою чергу це зумовило потребу у створенні такого механізму, котрий здатний виконувати функції забезпечення законності та поваги до'суб'єктивних прав, гарантувати правову захищеність відповідних суб'єктів.
Кардинальні перетворення, що відбуваються у нашому суспільстві з моменту набуття Україною незалежності, потребують відповідного правового забезпечення. Конституція України, визначаючи підґрунтя побудови правової держави і громадянського суспільства: поділ влади між різними державними інституціями, пріоритет прав людини і громадянина, судовий
захист цих прав тощо, вперше встановила універсальне правило, згідно з яким кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Це зумовлює актуальність запровадження адміністративної юстиції, створення у судовій системі України адміністративних судів різного рівня.
Процес створення системи адміністративних судів з метою захисту прав і свобод громадян у сфері виконавчої влади почався ще у 1992 році, з прийняттям Концепції судово-правової реформи.
Першим реальним кроком на цьому шляху стало прийняття Закону України «Про судоустрій України», який визначив місце адміністративних судів у системі судів загальної юрисдикції і встановив трирічний строк для їхнього створення.
У 2002 році Указом Президента «Про кількість суддів Апеляційного суду України, Касаційного суду України та Вищого адміністративного суду України» створено Вищий адміністративний суд.
Відповідно до Указу Президента України від 16 листопада 2004 р. «Про утворення місцевих та апеляційних адміністративних судів, затвердження їхньої мережі та кількісного складу суддів» з 1 січня 2005 р. створено в системі адміністративних судів України місцеві адміністративні суди та 7 апеляційних адміністративних судів відповідно до семи апеляційних округів. Таким чином, практично завершився процес організації системи адміністративних судів.
Паралельно із організаційним відбувався також процес нормативно-правового забезпечення формування адміністративної юстиції в Україні.
Підготовка проекту Адміністративно-процесуального кодексу почалася у 1996 році, коли була створена робоча група на чолі з Першим заступником Голови Верховного Суду України В. Стефанюком, яка підготувала проект АПК України.
Паралельно було створено ще декілька альтернативних проектів Адміністративно-процесуального кодексу, що передбачали, попри декларування аналогічних принципів, різні шляхи їхнього досягнення.
У липні 2005 року було прийнято Кодекс адміністративного судочинства України, що набрав чинності 1 вересня цього ж
року. З прийняттям цього Закону фактично завершився перший, найважливіший етап процесу нормативно-правового забезпечення діяльності адміністративних судів в Україні.
Кодекс адміністративного судочинства посідає серед інших кодифікованих актів особливе місце, оскільки належить до основних законодавчих актів, що мають метою захист прав і свобод суб'єктів права від свавілля органів публічної влади. Як новаторський законодавчий акт, Кодекс адміністративного судочинства 2005 р. встановлює основні засади здійснення адміністративного судочинства, дає визначення основних понять і категорій, що застосовуються у цій сфері, а також містить значну кількість норм, що регулюють відносини, пов'язані із судовим захистом прав, невідомі раніше чинному законодавству.
У зв'язку з наявністю у Кодексі адміністративного судочинства України значної кількості нових положень концептуального характеру, виникає необхідність їхнього тлумачення, визначення сутності та особливостей змісту у нових умовах, що й зумовило необхідність підготовки цього наукового коментаря, призначенням якого є надання допомоги в ознайомленні з новими положеннями адміністративного судового процесу як практичним працівникам, так і усім, хто стикається з необхідністю захисту своїх прав у такому порядку.
Коментар підготовлено викладачами Одеської національної юридичної академії, за участі суддів та практичних працівників-правників.
Автори сподіваються, що коментар до Кодексу адміністративного судочинства України стане у нагоді юристам-практи-кам, практичним працівникам, науковцям та викладачам-правникам, студентам вищих юридичних навчальних закладів, а також всім, кого цікавлять питання судового захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Доктор юридичних наук, академік, ректор Одеської національної юридичної академії
С.В.Ківалов
